Афганістан болить в моїй душі
Розуміти чи засуджувати афганські події, визнавати героїв цієї війни, це на совісті кожного із нас. Але для кожної розумної людини мужність і героїзм воїнів-інтернаціоналістів речі безспірні. До того ж, ще живі матері, які оплакують своїх полеглих синів, дружин і діти воїнів афганців. Нарешті, для тих хто не хоче визнавати цю війну і намагається витіснити її з історії держави, варто побувати на кладовищах, де щороку стає більше могил афганців, які передчасно померли через поранення і хвороби. Афганців ми впізнаємо по мужнім обличчям. Це люди, на яких можна покластися. Любою ціною виповнюють поставлену задачу. Їх життя - примір чесного достойного служіння патріотизму.
Сьогодні не нам судити щодо правомірності дії керівництва тодішнього СРСР і вводу радянських військ в Афганістан. Потрібно з розумінням відноситися до цього і не забувати в які часи, і при яких обставинах воювали наші солдати і офіцери. Вони приймали присягу і виконували накази.
Афганська війна - сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала довше ніж Велика Вітчизняна. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя 30% українців і залишила по собі не вилікувані рани у 150 тисяч українських родин. Молоді люди йшли туди не за орденами та медалями, свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок.
В Україну з Афганістану не повернулося 72 військовополонених та зниклих безвісти. Слава Богу, «чорний тюльпан» не привіз їхніх домовин. Тож надія не помирає. Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів на війну. І не тільки синів у матерів забрала війна, а й батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться.
Схилімо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.
Виховна година з учнями 9-11 класів
Виховна година з учнями 9-11 класів
Краплини крові на снігу...
Я плід калини збережу,
Як пам'ять про ті чорні дні,
Коли співав тужні пісні.
Горів в вогні Афганістан,
Летів над горами “тюльпан”,
Від горя чорний і від сліз...
Додому мертвих хлопців віз.
Війна гриміла на весь світ,
Калини обпалило цвіт.
І серце краялось навпіл,
І плакати не було сил.
Ті чорні ночі, чорні дні
Мені вважаються вві сні..
Краплини крові на снігу...
Про них я пам'ять збережу. | 
