Четвер
14.12.2017
09:02
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Запрудянське НВО "ЗОШ І-ІІІст. - дитячий садок"
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2017 » Січень » 9 » Вікопомний подвиг
16:04
Вікопомний подвиг

73-ТЯ  РІЧНИЦЯ  ВИЗВОЛЕННЯ  

СЕЛА  ЗАПРУДДЯ  

ВІД  НІМЕЦЬКИХ  ЗАГАРБНИКІВ

                    Глибокий і сумний спогад залишила в нашій пам»яті і пам»яті наших близьких та рідних Велика Вітчизняна війна.

        За звільнення нашого села, яке було визволено в ніч з 6 на 7 січня 1944 року, загинуло 117 воїнів.

        В Братській могилі похоронено 382 воїни, 75 із них так і залишилися невідомими солдатами.

        Пам'ять про них непідвладна часу, як непідвладна часу любов до Батьківщини. Так було і буде завжди – і через десять років, і через сто, і через століття. Обов'язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, що вирвали країну з лап фашистів, що врятували її і зберегли прекрасною і квітучою.

       Найзапекліші бої за  село Запруддя відбувалися в Сухоярці.

        Учасником бойових дій за визволення села був командир мінометного взводу 55, гвардійського орденів Кутузова, Олександра Невського, назви Венського механізованого полку 16 гвардійської механізованої дивізії, гвардії молодший лейтенант Люкшин Микола Михайлович, мешканець Орловської області. Якого через 40 років, після війни розшукали наші слідопити.


        Люкшин Микола Михайлович у 1985 році відвідав наше село, а також села Маківку, Савинці, Ліщинку, Землянку, Тарасівку, які він визволяв у 1944 році від німецьких загарбників.

         Про бойові дії він описав у своєму спогаді-нарисі «Сухоярка».

 "Мне часто сняться те ребята,

                     Атаки в яростном бою

                                     В Сухоярке у Запрудья

                                                                 Сложили голову свою.

                                                                                                        М.М.Люкшин

    на фото Люкшин М.М.                               

ВІД  АВТОРА

          Нелегко дався мені опис подій часів Великої Вітчизняної війни. Я ніколи не був письменником, журналістом. До того ж,       ці   події являються сорокарічною давністю. І ще мене турбує те, що я не знаю частини людей, командирів за прізвищами, іменами, по батькові, а також назв населених пунктів, про які приходиться писати. У нас тоді не було часу познайомитись і дізнатись один про одного хоч якісь відомості. Багатьом із нас з командирами  довелось спілкуватись менше доби, тобто, до битви 6 січня 1944 року в Сухоярці.

         5 січня 1944 року приблизно в десять чи одинадцять годин вечора ми прибули в населений пункт, назви якого не пам”ятаю, і поповнили в ньому свою частину першого батальйону 343 стрілкового полку.

         Трохи відпочивши і не дочекавшись обіцяної нам вечері, вночі виступили на переслідування відступаючих гітлерівців. Ось у цей нічний час ми і побачили своїх командирів уперше, яких як слід розгледіли на світанку в дорозі наступного дня. Я пам”ятаю, що село знаходилось в ліщині балки. Від нього до Михайлівки  ми вночі в безмовній тишині пройшли по якомусь населеному пункті, назви якого я також не знаю.

         8 січня 1944 року ми полем пересувались до села Землянка. Йшли разом з командиром роти старшим лейтенантом ____________, завели розмову. Я коротко відповів звідки я, де навчався, де воював, чим командував, скільки разів мене поранено, а сам він із Донбасу. З командиром взводу молодшим лейтенантом ______________ такої розмови не відбулося, але я пам”ятаю, що він із Орловщини і командувати  взводом -  призначений після закінчення училища чи курсів. Ось ці недоліки чи прогалини і приводиди мене у відчай. Я полишав роботу, щоб поновити в своїй пам'яті імена людей та назви населених пунктів, потрібен був час, щоб я міг щось пригадати, листуючись. А ще був один варіант -  побувати в цих місцях самому і уточнити маршрут від Обухова до села Землянки, а разом з тим пригадати і людей.

         На це також потрібен час. Я ще продовжую працювати заступником директора Канаєвського хлібоприймального підприємства.   Після перебування в селах Маківка і Запруддя, я два роки працював директором цього підприємства. А робота з хлібом потребує великих затрат часу, не рахуючись із вихідними днями, особливо в період заготовки,

         В Запрудді І.С. Косяк мене познайомив з господинею хати по центрі Сухоярки, яку в бою запалили, знищуючи кулеметну точку.  Я навіть і тоді  не міг записати її прізвище. ім”я. по батькові. Та можна було і ще дещо уточнити, але у мене не вистачало часу, а до того ж закрутила голову ваша хороша, бажана гостинність. Багато разів переробляв написане. В результаті твердо вирішив описати бойові дії з вищезазначеними недоліками. Вони не  такі ж уже й  великі, але головне, що збереглося в моїй пам”яті,  я виклав. Прошу, шановні читачі, не акцентувати серйозної уваги на допущені граматичні помилки. Я восьмирічку закінчив сорок чотири роки тому назад. З часом відновимо з вашою допомогою, юні слідопити, імена, прізвища командирів та інших потрібних людей, а також маршрут частини і населених пунктів. Тоді повніший і змістовніший буде мій опис подій, бойових подвигів, які ввійшли в історію воєнних літ Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.   

                 /М.Люкшин/     Травень 1985 року

 

        Вікопомний подвиг  залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна синівська шана і повага.  

 

Матеріал підготувала Довгаль Л.

Переглядів: 86 | Додав: Валя | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Січень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites